Лякати – безперспективне заняття. Страх породжує невпевненість перед світом, дає підвищення тривожності. У дитини стає менше шансів стати успішним у житті. Чому ж батьки лякають дітей? Ми, батьки, це робимо у тих випадках, коли не можемо щось роз’яснити дитині, домовитися з нею, змусити зробити так, як ми вважаємо за правильне.

Психіка дитини до п’яти років влаштована так, що вона сприймає все сказане батьками за чисту монету. Залежно від темпераменту та вразливості кожна дитина реагує на страшилки по-різному: сангвініки пропускають інформацію про Бабу-ягу повз вуха, а меланхолік в жаху потім прокидається від кошмарів на цю тему. Також дитяча психіка влаштована в такий спосіб, що вигаданий персонаж сприймається як реальний. І всякі Мимри та Бабайки обростають додатковими подробицями. І якщо цей персонаж із фантазій дитини постане перед батьками у вигляді живої картинки, то, повірте, батько теж прийде в жах. Тому свідченням можуть бути дитячі малюнки про страхи, які малюють малюки на консультаціях у психологів.

Колекція лякаючих образів може бути різною. Наприклад, якщо ви лякаєте дитину дядьком-стоматологом, яка йде за поганими хлопцями, щоб вирвати або посвердлити зуби, то будьте готові до того, що формуєте спотворений образ професії. А потім, якщо у дитини станеться проблема із зубами, то ви ніколи не затягнете його в кабінет стоматолога без сліз та істерик!

Найпоширеніший спосіб налякати – лікар з уколом. Це вікова пугалка, вона випробувана ще на наших батьках і звучить особливо переконливо. В результаті діти шалено бояться лікарів.

Ми хотіли б порекомендувати батькам не шкодувати часу на роз’яснення дитині того, що добре, а що погано, що можна робити, а що не можна. Спокійно та без страшилок. А ще краще заздалегідь познайомити дитину з лікарем.